в означеннях
Тлумачення, значення слова «помчати»:

ПОМЧАТИ, чу, чиш, док.

1. неперех. Почати пересуватися, переміщатися з великою швидкістю. Вулицею помчав вітер, знявши порох, сухі стебла та папери (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 314); Перша космічна ракета, запущена 2 січня 1959 року.., помчала в міжпланетний простір у бік Місяця (Наука і життя, 9, 1960, 4);
//  Швидко поїхати (про транспорт). Мамайчуків фургон уже помчав до радгоспу, рознуртував, потяг у вуличку сірий шлейф куряви (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 123); Човни захиталися і мимо своєї волі помчали у відкрите море (Василь Кучер, Полтавка, 1950, 89); Машина, зашелестівши шинами по асфальту, помчала вздовж вулиці (Антон Хижняк, Килимок, 1961, 108); Поїзд помчав на повних парах (Юрій Мокрієв, Сто.., 1961, 128);
//  Швидко побігти; понестись. Так, як стояла [Марійка], помчала на місце горя (Ольга Кобилянська, II, 1956, 186); Коні, на відстані почувши вовчий-дух, нестримно помчали до слободи (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 198); Ось майнуло збоку смертельно перелякане зайченя і, прищулившись, розмашними стрибками, помчало відкритим степом (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 217);
//  Швидко поїхати на чомусь. Тарас ударив по коневі і в гніві помчав геть, а за ним увесь полк (Олександр Довженко, I, 1958, 274); Скочив [Демид] на вгодованого коня і помчав наздоганяти ватажка (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 28);
//  Поспішити, поквапитися куди-небудь. Я помчав коридором до роздягалки (Леонід Смілянський, Сашко, 1954, 24); — Покличте ординаторку, — наказав він санітарці.. Санітарка й слова не сказала й помчала за лікарем (Юрій Яновський, II, 1954, 80).

2. неперех., перен. Швидко поширитися, передатися, прокотитися. І вже, передаючись з уст в уста, покотилось далеко в поле, помчало, поклекотіло в інші.. румунські батальйони й полки: — Він сказав — друзі! (Олесь Гончар, III, 1959, 129).

3. перех. Дуже швидко повезти, понести, перемістити кого-, що-небудь. Поки се Пістряк розказував, а сердешного Левурду вже й помчали до ратуші (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 182); Яків мерщій ухопив Івася і помчав сонного у хату (Панас Мирний, IV, 1955, 87); Я — твій, коли на бій останній помчать нас коні до мети (Володимир Сосюра, II, 1958, 144); І немов самі ноги помчали Гордія [до Галі] (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 17);
//  безос. Наш дуб помчало за водою (Олекса Стороженко, I, 1957, 245).

4. неперех., перен. Простягнутися в далечінь, продовжитися, пролягти куди-небудь. Шосе помчало далі, а мені треба було звертати праворуч у степ (Олександр Копиленко, Подарунок, 1956, 20).

5. неперех., перен. Швидко непомітно пройти (про час); пролетіти.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 138.

Коментарі (0)