ПОМЕРКИ, ів, мн.
1. Відсутність світла, освітлення; темрява, морок. Кругом померки; світла немає (Панас Мирний, I, 1954, 339).
2. Неповна темрява, напівморок. — Товаришу
комбриг, — квапливо заговорив зв'язківець, обличчя якого
важко було розгледіти в номерках (Юрій Бедзик, Полки..,
1959, 13);
// Напівморок після заходу сонця; сутінки,
присмерк. В вечірніх номерках його кругле лице тілько
чорніло (Панас Мирний, IV, 1955, 128); Якийсь прозорий,
голубий серпанок Оповиває гори і поля... І не збагнеш —
чи настає світанок, Чи померки (Іван Вирган, В розповні
літа, 1959, 121).