в означеннях
Тлумачення, значення слова «померлий»:

ПОМЕ́РЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до померти. По людях [розносив листоноша] вістки про життя-буття, про померлих на чужині батраків, про вбитих воїнів (Олександр Довженко, I, 1958, 418); Видатні російські педагоги були вчителями найсвоєріднішого українського композитора, передчасно померлого Миколи Леонтовича (Максим Рильський, III, 1956, 23).

2. у знач. прикм. Який помер. Плакали діти над померлою матір'ю, не слухаючи ласкавих розрад (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 93); Селяни в один голос висловили думку, що такий гарний коловорот був у померлого столяра Гопти (Олесь Донченко, III, 1956, 12);
//  у знач. ім. померлий, лого, чол.; померла, лої, жін. Той, хто помер. Добрі сусіди однесли померлого на цвинтар (Федір Бурлака, О. Вересай, 1959, 8); А потім у снах воскресав без упину Померлої образ (Леонід Первомайський, II, 1958, 307).

3. у знач. прикм. Який зник, пропав безслідно. Мій розум тоді розів'ється так вільно і буде зорити без гніву, а пильно на давні віки, на колишні події,.. на померлі надії (Леся Українка, I, 1951, 287).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 117.

Коментарі (0)