в означеннях
Тлумачення, значення слова «помертвілий»:

ПОМЕРТВІ́ЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до помертвіти. Скалкою снаряда й самого поранило, однак вчасно вихопив [Харитонович] на поверхню вже помертвілого Марка Івановича (Яків Баш, Надія, 1960, 331);  * Образно. Помертвілим був тепер Гаїнці ввесь світ (Борис Грінченко, II, 1963, 481).

2. у знач. прикм. Який утратив ознаки життя; безжиттєвий, нерухомий. Івась слухав, не спускаючи помертвілих очей з матері (Панас Мирний, I, 1954, 311);
//  у знач. прикм. Мертвотно-блідий. Наче хто огненними іскрами обсипав її помертвіле обличчя (Панас Мирний, III, 1954, 126); — Там стріляють, — доповіла помертвілими губами мати (Яків Качура, II, 1958, 378).

3. у знач. прикм. Який утратив свіжість; зів'ялий. Він розгріб один з .. горбів і в глибша його теж знайшов зім'яте, помертвіле деревце (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 16).

4. у знач. прикм. Позбавлений усього живого; пустельний, безлюдний. Він прислухався до далеких шумів, що моторошно долинали з помертвілих вулиць (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 31).

5. у знач. прикм. Який утратив яскравість; тьмяний. Сухо ворушаться помережані прожилками повіки над помертвілим блиском очей (Михайло Стельмах, I, 1962, 330).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 117.

Коментарі (0)