в означеннях
Тлумачення, значення слова «помешкання»:

ПОМЕ́ШКАННЯ, я, сер.

1. Приміщення для кого-, чого-небудь. Наші подруги спустилися в осередковий льох, що містився під самою церквою; він уявляв з себе помешкання середньої величини (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 78); Ще звечора якась постать побувала в помешканні сільради й вийшла звідти (Юрій Яновський, I, 1958, 101);
//  Житлове приміщення; житло. Її [бабусю] викинули до напівпідвальної кімнати, а наше помешкання забрала Вовчиха (Леонід Смілянський, Сашко, 1954, 79); У Хоми думав [Микола] попросити притулку, поки знайде для себе щось краще. З помешканнями тепер ставало вже сутужніше (Володимир Гжицький, Вел. надії, 1963, 79);
//  Будинок або частина якоюсь приміщення, призначені для проживання кого-небудь. Її помешкання складалося з просторого, ясного покою й ніші, де стояло її ліжко (Іван Франко, IV, 1950, 293); Помешкання складається з трьох кімнат і великої кухні (Володимир Гжицький, Чорне озоро, 1961, 114);
//  Певна, конкретна квартира чи кімната. — Я живу у третьому корпусі, помешкання п'ятнадцять (Вадим Собко, Любов, 1935, 32);
//  Приміщення, яке наймають на певних умовах для тимчасового проживання; квартира. У нас у новій, недавно збудованій хатці мешкають Трегубови, а на долині якісь учительки найняли помешкання (Леся Українка, V, 1956, 415).

2. Проживання в якому-небудь місці. Швед відразу найшов своїх земляків, і вони прийняли його до себе на помешкання (Мирослав Ірчан, II, 1958, 256); Зміркував Тарас, що ліпша яма в дебрі на вільнім свіжім повітрі, ніж таке помешкання поміж сотками різного народу (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 60).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 118.

Коментарі (0)