в означеннях
Тлумачення, значення слова «поміч»:

ПОМІЧ, мочі, жін.

1. Фізична участь кого-небудь у здійснюваній кимсь дії. Воно-то й треба було його помочі, щоб на зиму бджоли установити (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 269); Кілька днів плювався [Дмитро] кров'ю і без помочі матері не міг повернутися (Михайло Стельмах, II, 1962, 386);
//  Підтримка у війні чи якійсь іншій боротьбі. Послухав Гривко розумної ради, запросив Качура і Гусака, а ті обіцяли йому свою поміч у війні (Іван Франко, IV, 1950, 89); Через Дунай, через Карпати Лягли мости від наших нив, По них на Захід йшли солдати, Ішли на поміч до братів (Микола Нагнибіда, Слово.., 1954, 162);
//  Сприяння у здійсненні якогось заходу. В 1840 році Тарас з поміччю приятелів надрукував свого першого «Кобзаря» (Панас Мирний, V, 1955, 312); Може б, Ви були ласкаві і при нагоді перебалакали з редакторами та вияснили їм мету.. такого обміну часописами. Буду дуже вдячний за поміч (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 258);
//  Матеріальна підтримка. Вона рощитувала [розраховувала], що щоденний пайок на неї — буде поміччю і для болящої Мотрі (Панас Мирний, IV, 1955, 209); — Що мені буде треба, я матиму й без грошей. А їй [матері] пошлю, все-таки поміч (Олесь Гончар, III, 1959, 126);
//  Захист, порятунок у біді, від нападу когось і т. ін. Здаля, з-поза річки, долинав часом п'яний фашистський рев та одинока жіноча душа розпачливо кликала на поміч: — Рятуйте-е-е!.. (Олександр Довженко, I, 1958, 307); Вікторія тікала.. і опинялася в лісі, гукала, щоб бігли на поміч Іра, Люся, Женя (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 217);
//  Сприяння в лікуванні, полегшенні страждань. Бачить Наум, що зовсім біда,.. побіг до сусіди, розбудив, попрохав її, щоб йшла швидше на поміч до Насті (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 82).
Бог на поміч див. бог; У поміч (у помочі, до помочі) ставати (стати і т. ін.) кому — допомагати комусь. Прикро дукачам дивитися, як мені хату гуртом будують.. А наші люди зраділи, що хоч одному у поміч стати можуть (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 38); — Я вже бачу, що ти мені не щира подружниця, ти мені не хочеш у помочі стати (Марко Вовчок, I, 1955, 198); Карбованець — не великі гроші, а нам вони стануть до помочі (Нечуй-Левицький, III, 1956, 173).

2. розм. Ті, хто допомагають кому-небудь. — Я оце думав: хто мені поможе підняти на дерево борть! Аж тут і поміч прийшла (Михайло Стельмах, I, 1962, 219); Десь уже скакала на ошалілих конях поміч для прикордонника (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 133).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 127.

Коментарі (0)