ПОМІРЯТИСЯ, яюся, яєшся, док.
1. чим з ким —
чим і без додатка, розм. Зіставити себе з ким-,
чим-небудь у якомусь відношенні. Петрик підійшов до мене
близько, помірявся (Іван Багмут, Опов., 1959, 6); — У нас
кукурудза, Поміряйся, стань!.. — Не дуже, не дуже —
На нашу поглянь!.. (Павло Усенко, На.. берегах, 1951, 17);
//
Взаємно порівняти що-небудь своє з чимсь чужим. Хто міг
помірятися з ним знаннями, високим мистецтвом
перетрактацій, володінням чужими мовами? (Натан Рибак,
Переяславська Рада, 1953, 25); — На всій землі немає такої
людини, яка б могла помірятися зі мною своїми
скарбами (Олесь Донченко, V, 1957, 16).
2. з ким і без додатка. Позмагатися з ким-небудь у
чомусь. — Я теж не відстану, хоч Чемериця і старий
машиніст і має більше досвіду. Поміряємось і ще (Гордій Коцюба,
Нові береги, 1959, 230); [Гайдаренко:] На бетоні
ми ще з тобою поміряємось. Та й в шахи все одно колись
я тебе обіграю (Іван Микитенко, I, 1957, 200);
// розм. Вступити в
бій з ким-небудь. Ой, послав бог Хмельницького,
Ставно він гетьманом, Під Жовтими під Водами Помірявся
з паном (Українські народні думи.., 1955, 127); [Гераси м:] Кий
тут чорт розбій замишляє? Ану, виходь до мене.
Виходь, поміряємось, чий батько дужчий (Панас Мирний, II,
1955, 84); Йдіть, скажіть ясному Князю, Що іду я на
двобій, Що поміряюсь я з гадом, Хоч і дужий, кажуть,
Змій (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 469); * Образно. [Василь:]
Ох, життя, життя капосне! Та ще я поміряюся з
тобою, ще поводимося за ручки... (Панас Мирний, V, 1955, 104).
♦ Помірятися силою (силами) — перевірити свою
спроможність у боротьбі, бою і т. ін. Лист послав
[Турн] к Енею, Щоб вийшов битись сам на сам.
Помірявсь силою своєю (Іван Котляревський, I, 1952, 179); Хто там на
висоті? Скільки їх? Ці думки не лякали Козакова, а
тільки заохочували, під'юджували швидше видертися
туди і помірятися силами з ворогом (Олесь Гончар, III, 1959,
107).
3. розм., рідко. Міряючись з ким-небудь на палиці і т. ін., встановити чергу; вимірятися. — Коли ніхто не хоче йти, так давайте ми поміряємося, кому припаде йти, той і хай іде (Українські народні казки, легенди.., 1957, 43).