в означеннях
Тлумачення, значення слова «помірний»:

ПОМІ́РНИЙ, а, е.

1. Не великий і не малий, який не має відхилень від середнього рівня, середньої норми і т. ін. Незабаром показалася на крильці панійка; помірного росту, білява (Панас Мирний, III, 1954, 142); Він дивився поверх окулярів кудись угору і часто пересовував мундштук від одного кутка помірного рота до другого (Григорій Епік, Тв., 1958, 245);
//  Не більший від допустимого. Багаторічний досвід медицини.. свідчить, що сонячна радіація у помірних дозах корисна для людини (Вечірній Київ, 3.VII 1968, 4);
//  Який не відзначається великою силою, високою інтенсивністю. Вітер, який здіймає куряву, підхоплює клаптики паперу, називається помірним (4 бали) (Фізична географія, 5, 1956, 87); Помірний вітер віє — чудовий льотний час! Беру я свого змія, хлоп'ят скликаю враз (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 42).

2. Середній між жарким і холодним (про клімат). В історії землі був особливий час великого похолодання не тільки в полярних зонах, а й у зонах з помірним і теплим кліматом (Наука і життя, 3, 1959, 51); Славиться Україна своїм чудесним помірним кліматом (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 87).

3. Однаковий, постійний у силі вияву, у швидкості руху і т. ін.; рівномірний. Самотньо й лунко одгукується в німих стінах [кімнати] моя помірна хода (Степан Васильченко, II, 1959, 74); З вулиці почувся кінський тупіт. Це був помірний крок кількох верхових коней (Микола Трублаїні, I, 1955, 65).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 125.

Коментарі (0)