ПОМІЩАТИ, аю, аєш, недок., ПОМІСТИТИ, іщу, істиш, док., перех.
1. Надавати місце чому-небудь,
розташовувати, розміщувати щось де-небудь. * Образно.
Я з власного серця і крові Творив собі радісний світ.
Щоб скарб весь своєї любові У нім помістити як слід
(Іван Франко, XIII, 1954, 245);
// Повністю вміщувати щось.
Всі яблука помістили в ящик.
2. Надавати приміщення кому-небудь для
проживання; поселяти. Ділячи студентів по номерах, їх знов
мішали між собою, поміщаючи навіть земляків окроми
[окремо] (Нечуй-Левицький, I, 1956, 339); Син Хадамайзера може
попасти до гімназії, хоч і буде знати погано, бо батько
помістив його у вчителя й платить тому вчителеві по
сімдесят п'ять карбованців на місяць (Гнат Хоткевич, I, 1966,
158); А під ґанком, в будинку, де нас помістили,
спокійно висиджувала діточок дика качка (Остап Вишня, II,
1956, 274);
// Улаштувати кого-небудь у якусь
установу, заклад. Хвору перевезли до дільничної лікарні і
помістили там на тривалий час (Радянська Україна, 27.VIII
1959, 3).
3. Друкувати, публікувати де-небудь щось. Коли б Ви все-таки прийшли до думки, що «Невідомого» містити не можна, бо небезпечно, то вже перекладайте «П'ятизлотника», хоч мені не хотілось би поміщати його (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 388); Будьте ласкаві помістити у Вашому журналі «Світ» отею подяку (Василь Стефаник, III, 1954, 249); [Степан:] Мою особу з кращим наїзником московського іподрому в усіх газетах помістили (Олександр Корнійчук, II, 1955, 87).