в означеннях
Тлумачення, значення слова «поміщик»:

ПОМІ́ЩИК, а, чол. У дореволюційній Росії та країнах з пережитками феодально-кріпосницьких відносин — землевласник, звичайно дворянин, основним джерелом доходу якого є приватна власність на землю. Вільний і раб, патрицій і плебей, поміщик і кріпак, майстер і підмайстер, коротко кажучи, — гнобитель і гноблений перебували у вічному антагонізмі один до одного (Маніфест комуністичної партії, 1947, 14); Почав я писати оповідання про такого поміщика, який під час аграрних рухів сам говорив селянам, що земля їхня (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 430); Батько вже з тиждень як косить у поміщика сіно і навіть увечері не приходить додому (Іван Багмут, Опов., 1959, 10); Славу співав український народ таким борцям проти поміщиків, проти соціальної несправедливості, як Устим Кармалюк та Олекса Довбуш (Максим Рильський, IX, 1962, 222).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 130.

Коментарі (0)