Словник української мови

ПОМІСЬ 1, і, жін. Порода, потомство, виведені внаслідок схрещування тварин чи рослин різних видів, порід, сортів. Потомство, одержане в результаті міжпородного схрещування, називається помісями (Свинарство, 1956, 68);
//  Окрема тварина чи рослина, що походить від схрещування двох видів, порід, сортів; гібрид. Влітку Гопак на цепу сидить, взимку зайців ганяє для свого хазяїна. Бо він, здається, помісь гончака з дворнягою... (Олександр Копиленко, Подарунок, 1956, 95);
//  перен., розм. Суміш чого-небудь. Він глузував, називаючи Аркадія белетристом, поміссю Уельса з Жюль-Верном (Олександр Копиленко, Тв., 1955, 254).

ПОМІСЬ 2, спол., част., діал. Неначе. Як зварить [куховар] панам їсти,.. то ляже на лаві та все свище,.. та раптом як співоне! — дзвінко-тоненько, помісь півень кукурікає (Марко Вовчок, I, 1955, 130).