ПОМІ́СТ, мосту, чол.
1. Підвищення, площадка, збита з
дощок. У городі свято. Хати прибрані зеленими
ялинками. На майдані перед магістратом спорудили поміст,
накрили кармазином (Натан Рибак, Нереясл. Рада, 1953, 161);
Сміх і оплески покривають слова Сенчука, і люди
починають підходити до помосту (Михайло Стельмах, Над
Черемошем, 1952, 193);
// заст. Таке підвищення, площадка
як місце страти; ешафот. Михайлик скочив на
фарбований поміст, щоб вирвати Стояна Богосава з зашморгу
(Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 164); Засуджених вивели
на невисокий поміст, швидко накинули на шиї петлі
(Віталій Петльований, Хотинці, 1949, 175);
// Таке підвищення,
площадка, що є основою стапеля. Корпус міноносця
похитнувся і посунувся по довгому помосту стапеля
(Вадим Собко, Шлях.., 1948, 5); В призначений день з-під
«Константина» вибили клинці, які підпирали його на помості,
чоловік з десять разом уперлося в його корму — і шхуна
повільно почала сповзати.. до ріки (Зінаїда Тулуб, В степу..,
1964, 263);
// Пристосування для спання із дощок,
трохи підвищене над підлогою, долівкою і т. ін. У
курені на помості сплять покотом чоловіки (Андрій Головко, I,
1957, 338); Де ж вони [жінки] сплять? Ніякого помосту,
ніяких нар (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 128);
// Якесь
підвищення чи підвищена частина чого-небудь. Війт
знав уже з досвіду, що з гладкого помосту легше
зняти корець збіжжя (Лесь Мартович, Тв., 1954, 253); Позносив
[Давид] мішки на поміст до коша ближче й сів на них
(Андрій Головко, II, 1957, 39).
2. Суцільний ряд дощок, колод і т. ін., настелених і
закріплених на якій-небудь основі. Ввійшли ми у двір —
вузьку вулицю, котра не що інше, як річка Алма, закрита
дерев'яним помостом (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 140); Пором —
величезний човен, укритий помостом (Олесь Донченко, V, 1957,
10);
// Звичайно дерев'яна площадка, перекинута з
берега у воду.
3. діал. Підлога. Зажив у колгоспі, збудував хату на помості (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 377); Велика весела хата, чепурно прибрана: поміст крашений, стіни вибиті [оббиті] шпалерами (Панас Мирний, V, 1955, 179); Бояри й воєводи власноручно проломили поміст у горниці (Павло Загребельний, Диво, 1968, 413).
4. Підмостки, підвищення для робочого місця.
Завідувач лабораторій стояв на помості коло продувальної
установки (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1948, 138);
// спец. Рівна
підвісна площадка, зроблена з твердого матеріалу, з
якої здійснюється кріплення ствола шахти.
Театральний поміст: а) сцена; б) театр. Ляскучі голоси
дівчат зливалися з охрипшими [охриплими] заводами
п'янюг, що.., не маючи талану.., перейшли з
театральних помостів тішити п'яне купецтво та крамарство
(Панас Мирний, III, 1954, 272).