ПОМІ́ТКА, и, жін.
1. Письмовий знак, напис, позначка. Зробив [Корніснкої олівцем якісь помітки на паперах, що лежали перед ним (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 308); Черниш стояв з офіцерами-мінометниками на горбі перед вогневою і, щоразу поглядаючи вперед, робив у блокноті якісь помітки (Олесь Гончар, III, 1959, 412); На полях власних примірників фольклорних збірників Коцюбинського часто зустрічаються помітки, які свідчать про уважне студіювання письменником народної творчості (Народна творчість та етнографія, 5, 1964, 47); * Образно. Губи й пальці [Кузьки й Павлика] ..пофарбовані в темно-синє. Родюча шовковиця ставила помітку на своїх дорогих гостях (Олесь Донченко, VI, 1957, 8).
2. перен., розм., рідко. Ознака чого-небудь; прикмета. — Осе таке! — розмовляла [баба Горпиниха] сама з собою. — І не думалося такої напасті зажити!.. Хоч би приснилося що таке, що помітку дало б про напасть... (Панас Мирний, IV, 1955, 377).