ПОМІЗКУВА́ТИ, ую, уєш, док., розм. Глибоко, всебічно, серйозно обдумати, добре подумати. Коли хочеш що казать — перш помізкуй, як почать (Номис, 1864, № 14205); Свою нивку швидко вправили, довелося всім помізкувати, як далі бути (Костянтин Гордієнко, Чужу ниву.., 1947, 256); Якийсь невідомий залізничник, видно, добре-таки помізкував, виробляючи для прямого вагона найзручніший маршрут (Олесь Гончар, Дорога.., 1953, 45).