в означеннях
Тлумачення, значення слова «помліти»:

ПОМЛІТИ, ію, ієш, док., розм.

1. Втратити свідомість (про всіх або багатьох); знепритомніти. Усі двірські панії й панни помліли [від подиву] (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 31); Ох, води [мати і сестра] помліли би, якби знали, з якими людьми приходиться йому жити (Іван Франко, IV, 1950, 490).

2. Знемогти від жари, духоти і т. ін. (про всіх або багатьох).

3. Стати нечутливим (про руки, ноги, пальці і т. ін.); потерпнути. [Суховій:] Годі їхати, пройдемось трохи, ноги зовсім помліли й одерев'яніли (Марко Кропивницький, V, 1959, 337); У вас уже руки помліли, дихати стає важко, а вище й до середини [річки] не добулись (Панас Мирний, IV, 1955, 318); [Солдат:] Кожний бігає, біга, а толку нема. Відпочити, чи що? Бо помліли вже ноги (Олександр Левада, Драми.., 1967, 45).

4. Мліти якийсь час. А й пальцем ніхто її не зайняв, а й не поцілував ніхто, а й не помлів ніхто близенько біля неї (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 354); «Жду з нетерплячкою», — пише [Саша]. Еге! Сам ось стільки мовчав. Підожди лиш, помлій лиш і ти! (Архип Тесленко, З книги життя, 1918, 208).
Душею помліти — зазнати душевного болю, глибоких переживань. Скільки наплакалась [Надія] потім, набідувалась, скільки душею помліла! (Яків Баш, На.. дорозі, 1967, 34).

5. тільки 3 ос., кул. Повністю вваритися, стати готовим при варінні на малому вогні або біля жару (про все або багато чого-небудь).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 130.

Коментарі (0)