Словник української мови

ПОМОЛОДШАТИ, аю, аєш, док. Стати моложавим. Сьогодні бомбою влітає в редакцію Лубенець, обличчя сяє, в руках еластичність, помолодшав навіть (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 165); Мати стара, ні трішки не помолодшала, ще, навпаки, не одну срібну нитку вплело в її волосся (Андрій Головко, I, 1957, 68); Вона відпочила після подорожі, засмагле обличчя посвітлішало, помолодшало (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 265);  * Образно. Сама грузинська столиця помолодшала за роки радянських перетворень (Терень Масенко, Життя.., 1960, 24);
//  Відчути себе молодшим. І в раю не побачиш ти яблук таких. Ось попробуй — і враз помолодшаєш вдвічі (Олександр Левада, Драми.., 1967, 55); — Я продав свій трамбак і зараз помолодшав на десять років (Юрій Яновський, II, 1958, 142);
//  Стати молодшим піком. — Не можна, кажуть, людині помолодшати, а подобрішати завжди можна (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 208).
♦ Помолодшати серцем (душею) — відчути себе молодшим. Серцем, душею вони [батьки] помолодшали, побачивши новий світ без пана і ката (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 257).