ПОМОЛИТИСЯ, молюся, молишся, док.
1. Док. до молитися 1. Полічили, що достали, встали сіромахи. Помолились на схід сонця, Пішли понад шляхом (Тарас Шевченко, I, 1951, 47); Прибирай, стара, у хаті, Помолися богу, Та й виходь мерщій стрівати Сина на дорогу (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 71); Семен, помолився до неба, загорнувсь у свиту і заснув (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 105); Потім мати каже: «Помолися, сину, богу, і він тобі щастя в дорозі пошле» (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 29); * Образно. Вирядили ми свого батенька в далеку дорогу, А за його Україна-ненька помолиться богу (Леся Українка, I, 1951, 9).
2. Молитися якийсь час. — Дай же мені хоть часинку богу помолитись!.. (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 416).