в означеннях
Тлумачення, значення слова «поморгувати»:

ПОМО́РГУВАТИ, ую, уєш, недок. Моргати злегка або час від часу. Антосьо піднявсь на ноги і стоїть ні живий ні мертвий; цензор вже поморгує, а учитель мовчки переглянув [зошит] і кинув в очі: — Лучче [краще] старайся! (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 114); — Галю, сюди! Галю, мерщій сюди! — і покивує, і поморгує Івась (Панас Мирний, IV, 1955, 96); Ще в світанковому повітрі ніщо не шерхне, ще зорі поморгують у.. небі.., а вже по хатах то тут, то там засвічуються каганці (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 107).
 Поморгувати вусами (усами, вусом і т. ін.) — рухати, ворушити вусами час від часу. А кіт знай хвостом помахує та усами поморгує, та що є духу нявчить (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 196); Яким Іванович Потопальський... посміхається, поморгує вусами, великою рукою збирає із колосочків жовтий пилок — красу польову (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 220); Поморгувати очима — раз у раз розкривати й закривати очі від подиву, розгубленості, ніяковості і т. ін. Дідусь не заперечував. Чухав тільки за вухом, біля лисини, поморгував сміхотливо очима (Юрій Збанацький, Мор. чайка, 1959, 27).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 133.

Коментарі (0)