ПОМОРОЗИТИ, ожу, озиш, док., перех.
1. Сильним
охолодженням довести до вимерзання або
відмороження усе або багато чого-небудь. Я душею чую, що нам з
півночі гро́зить: студений подув вітру гаї нам
поморозить (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 135); — Ви [фашисти]
катували мене перед смертю, ви поморозили мені ноги,
ви глумилися наді мною (Олександр Довженко, III, 1960, 64); * Образно.
Якщо мене зима пройме до серця, мою весну таємну
переможе, мої дивниці-квіти поморозить, то я скажу: ці,
я сього не ждала! (Леся Українка, I, 1951, 242);
// безос.
Робиться се ніби для того, щоб не поморозили чаго в полі
(Номис, 1864, № 341).
2. Знищити холодом, морозом усіх або багатьох. — Ось не дуже давно чула я, — знов забалакала та ж бабуся, — як чоловік дітей поморозив (Гнат Хоткевич, I, 1966, 71); — Бджілок треба любити, пильнувати їх. Чує мов серце: або залишать їм мало меду на зиму, або поморозять (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 249).
3. розм. Затримати кого-небудь на холоді, морозі на якийсь час. — Ну, ото повечеряв я, на вечорниці сходив, сусідську дівку, не брешучи, поморозив трохи біля перелазу (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 228).
4. тільки 3 ос. безос., перен. Док. до морозити 4. — Рубай! — почув [Яресько] десь над собою короткий страшний заклик, до якого все ще ніяк не зміг звикнути і від якого навіть зараз, в таку спеку, його поморозило (Олесь Гончар, II, 1959, 123).
5. перен. Док. до морозити 5. Чи прокинусь, чи воскресну Від сучасності ярма? Душу стис загальний холод, Поморозивши чуття... (Павло Грабовський, I, 1959, 396).