в означеннях
Тлумачення, значення слова «помостити»:

ПОМОСТИТИ, мощу, мостиш, док., перех. і без додатка, розм.

1. Покласти щось м'яке, рівномірно розстеливши на чомусь. Лаврін помостив на віз сіно, заслав килимом (Нечуй-Левицький, II, 1956, 317); Попереду.. їхав верхи, помостивши собі, замість сідла, мішок з сіном, провідник (Олесь Донченко, III, 1956, 125);
//  Постелити постіль кому-небудь. Вона додибала до полу і уклалася аж позадітьми спати. — Знемогла старенька.., — зітхнувши, сказала Горпина і кинулась тітці помостити (Панас Мирний, III, 1954, 331); Дунька хотіла помостити Прісьці і на сей раз на ліжку, але молодиця не схотіла і лягла поруч з Дунькою долі (Любов Яновська, I, 1959, 216).

2. Док. до мостити 1—3. Колись воно [вікно] .. на одному рівні [було] з іншими вікнами, а як помостили сцену, то й опинилося коло самих ніг у артистів (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 322); Одна наймичка помостила гарбуза в задку, на самому дні під сіном (Нечуй-Левицький, III, 1956, 25); Він скинув шинель і помостив її на лаві (Андрій Головко, II, 1957, 112); — Не мости гніздечка й у лужечку, Помости гніздечко й у садочку (Павло Чубинський, V, 1874, 850); У кутку подвір'я, де росли осокори та дві берези, помостила собі гніздо вертлява сорока (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1955, 378);  * Образно. Він з особливою пристрастю руйнував Євчине гніздо, що помостила була в хаті і в душі (Степан Чорнобривець, Пісні.., 1958, 46).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 135.

Коментарі (0)