в означеннях
Тлумачення, значення слова «помовчувати»:

ПОМОВЧУВАТИ і рідко ПОМОВКУВАТИ, ую, уєш, недок., розм., ПОМОВЧАТИ, чу, чиш, док.

1. Мовчати, ухиляючись, утримуючись від розмов. Тропінін, як завжди, скромний, помовчував собі, а пан бундючився і пишався ще дужче (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 93); Михась прикусив язика і мовчить, як води в рот набрав. При батькові він — помовку в, бо хлопцеві від нього і так попадає за язик (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 63); — Я вам багато чого хотів сказати. Але ви людина противна, колюча, як йорж,.. тому я помовчу (Олександр Довженко, I, 1958, 423);
//  По видавати звуків, не порушувати тиші. Уже благенький дерев'яний місток злякано згорбатився і не знає, де заховатися, а самохідка ще помовкує (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 648).

2. тільки недок. З певною метою приховувати, обминати мовчанкою що-небудь, не розповідати, не згадувати про когось, щось; замовчувати. Плачинда дотримав свого слова: ніде не жалівся, помовчували деякий час про свою пригоду і чумаки (Михайло Стельмах, I, 1962, 237).

3. тільки док. Мовчати якийсь час. — Ну, чого ти плачеш? — знов почала Настя, помовчавши трохи (Леся Українка, III, 1952, 736); Генерал Глазунов якусь мить помовчав (Олександр Довженко, I, 1958, 311).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 131.

Коментарі (0)