в означеннях
Тлумачення, значення слова «помучений»:

ПОМУ́ЧЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до помучити. Поніс Чіпка у Піски задурманену голову, ще дужче помучене серце (Панас Мирний, II, 1954, 154); Біг [козак] із полону Десь від шляхти, помучений карами (Андрій Малишко, Звешігора, 1959, 336);
//  у знач. прикм. — Діточки мої рідні, ручата нещасні, ноженята помучені, — залементувала стара (Михайло Стельмах, I, 1962, 209).

2. у знач. прикм. Який змучився, стомився, вибився із сил. Він задиханий, зморений, потомлений, помучений, пригорнувши її, не зміг довгенько придержати у своїх зомлілих руках (Марко Вовчок, I, 1955, 362); Вугляр узяв у руки свій батіг і гейкнув на помучені коні (Іван Франко, I, 1955, 50);
//  Який виражає втому, фізичні й моральні страждання. І дуже б багато вони сміялися й тішилися, коли б їм не мішало неньчине обличчя.. помучене та посмучене (Марко Вовчок, I, 1955, 290); Снивсь мені образ твій, тихий, помучений (Павло Грабовський, I, 1959, 321).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 137.

Коментарі (0)