ПОМУ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех.
1. Мучити якийсь час. — Аж ось де схрестилися наші доріжки. Тільки ти не вмирай. Дай мені помучити тебе... (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 537); Петя помучив нас, потім притягнув обох ближче до себе і пояснив: — У нього [Феді] є таємниця (Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 185).
2. Муками довести до знемоги всіх або багатьох.