в означеннях
Тлумачення, значення слова «помийниця»:

ПОМИ́ЙНИЦЯ, і, жін.

1. Кругла чи довгаста посудина для зливання помиїв. Вона вилила з ночовок у помийницю луг (Нечуй-Левицький, II, 1956, 286); Тимко набрав у кухоль води, повів Марка до помийниці (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 365); Олена з-під носа чоловіка вихоплює миску,.. а потім завзято вихлюпує в помийницю всю страву (Михайло Стельмах, I, 1962, 570).

2. перен., заст. Жінка, яка служить у кого-небудь дома; наймичка. — Скажи їй, — говорила Гайка швидко і гнівно, — нехай мене не зачіпає, я не її помийниця! (Іван Франко, I, 1955, 84); — Лучилася така помийниця [Грицькові], що не то роботи з неї, але й доброго слова нема (Лесь Мартович, Тв., 1954, 62);
//  зневажл. Уживається як лайливе слово. [Химка:] Не моє діло? Ох ти, помийнице гидка! (Панас Мирний, V, 1955, 240); [Люди:] Усипать їй канчуків з півсотні, то не буде така язиката! Бач, що каже? Панська помийниця! (Степан Васильченко, III, 1960, 418).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 118.

Коментарі (0)