ПОМИЛЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок., ПОМИЛИТИСЯ, милюся, милишся, док.
1. Допускати неправильність
у підрахунках, написанні слова і т. ін. Баба
Зінька скінчила мотати пряжу й почала лічити
чисниці та пасма, але помилялась (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 362);
[Женя:] Щоб ви мені завтра не помилялись, чуєте?
Щоб пам'ятали, що тьма єгипетська, а башня
вавилонська (Марко Кропивницький, II, 1958, 415); На щотах [рахівниці] як
озьме [візьме казначей], та зернятка, мов горіхи, пересипа
і ні в одній копійці не помилиться (Квітка-Основ'яненко, II,
1956, 138); — Це аби, Тимофію, нам ще півдесятини
прирізали — було б аж п'ять, рівне число. — Ти диви —
і не помилилась, — засміявся Тимофій (Михайло Стельмах, II,
1962, 174);
// тільки док., на що. Недорахуватися
якої-небудь суми; недодати чи передати якусь суму.
Помилитися на п'ять карбованців.
2. Неправильно робити що-небудь. — От я взяв та
й приїхав. І не помилився (Нечуй-Левицький, II, 1956, 70); —
Мене не треба вчити, як себе поводити з дівчатами. Я ..
ніколи не помиляюсь (Юрій Яновський, II, 1958, 70); Розенберг
може думати про себе так: тричі він помилявся; але ж
помиляється саме той, хто щось робить, чогось шукає,
чогось прагне (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 78);
//
Неправильно думати, викривляючи істину. Здається, коли
не помиляюсь, на першому місці стояло питання про
душевну фізіономію моїх родичів (Михайло Коцюбинський, III, 1956,
286); Мамаша помиляється, єсть і там [у Швейцарії]
лікарі не гірші віденських (Леся Українка, V, 1956, 409);
— Ви трохи помиляєтеся, коли кажете, що стояча
вода — мертва (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 95); Явдоха
помилилась. Чоловік таки впізнав її (Олесь Донченко, III, 1956,
12);
// також у кому. Створювати неправильну думку
про когось. Він упевнився, що помилявся у своїй дружині
(Панас Мирний, V, 1955, 423); Може людина помилитися в
людині, але не можуть народи помилятися в народах
(Олександр Довженко, III, 1960, 9);
// Допускати неправильність у
передбаченнях. [Джен:] Не розраховуйте на мою
допомогу, містер Гібсон. Ви помиляєтесь — Таня
ніколи не посягне на наші заводи (Вадим Собко, П'єси, 1958,
102); Раптом приємний баритон спитав з помітним
польським акцентом: — Якщо не помиляюся, пан є
поет Тарас Шевченко? (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 126).
3. Переплутувати що-небудь з чимсь однорідним або
подібним. Заграничний політик, вернувши опівночі
додому, напотемки.. помилився дверми і замість до
свойого [свого] передпокою заблудив до кухні (Іван Франко, IV,
1950, 38); Може, вона помилилась і попала не в ту хату?
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 380); — Може, людина й помиляється,
приймаючи на дорозі стовп за чоловіка (Григорій Тютюнник, Вир, 1964,
141);
// Одну особу вважати за іншу, подібну чим-небудь
до першої. Князівні одразу здалось, що то Улас,
але вона придивилась до очей і примітила, що
помилилась (Нечуй-Левицький, III, 1956, 295).