ПОМИНА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. заст. Стос. до поминання,
поминок. Під одноманітне читання дячка й незлагоджений
спів хору в домі Головатих стукотіли ножі,
готувалися страви для поминального обіду (Спиридон Добровольський, Очаківський
розмир, 1965, 302);
// Признач. для поминання,
поминок. Власними коштами свічок накупив [брат]; з
власного дерева новеньку труну зробив; поминальної куті
з торішньої пшениці дві мисочки наварив (Олександр Ковінька,
Кутя.., 1960, 25).
2. Який містить згадки про померлого. Коли помер Павло Григорович Тичина, Василь Захарович [Тур] виступив з поминальним словом (Вітчизна, 12, 1968, 152).