ПОМИ́РШАВІТИ, ію, ієш, розм. Док. до миршавіти. Тісною і смутною здається їй своя хата; рідне село наче принижчало, помиршавіло (Панас Мирний, III, 1954, 114).
ПОМИ́РШАВІТИ, ію, ієш, розм. Док. до миршавіти. Тісною і смутною здається їй своя хата; рідне село наче принижчало, помиршавіло (Панас Мирний, III, 1954, 114).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 122.