ПОМИРИТИ, мирю, мириш, док., перех. і без додатка.
1. Відновити згоду, мирні стосунки між тими, хто посварився або ворогує один з одним. Як чорна Ївга полаялася з Тимофієм та й до ворожки ходила, щоб помирила (Панас Мирний, III, 1954, 32); Василь Іванович помирив Мотрону Іванівну з чоловіком (Юрій Яновський, Мир, 1956, 23); Усі намагання тьоті Тосі помирити дівчат пішли намарне (Василь Козаченко, Листи.., 1967, 31).
2. Спонукати терпляче зносити що-небудь, ставитися до когось; примирити. Отак на мить передо мною Тюрму твій образ озарив, З гіркою долею земною, З життям пекельним помирив! (Павло Грабовський, I, 1959, 369); Спільний сніданок і можливість перекинутись щирим словом з близькою людиною.. помирили Остапа з несподіваним випадком (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 343).