в означеннях
Тлумачення, значення слова «помишляти»:

ПОМИШЛЯТИ, яю, яєш, недок., ПОМИСЛИТИ, лю, лиш, док.

1. без додатка. Розмірковувати над чим-небудь. Не візьму Марти я й сам, — помишляю, та й роздумався, як би її взяти... (Марко Вовчок, VI, 1956, 240); Та так собі подумав, так помислив: «А чи не краще б було, Коли б ти, братику мій, Ясне сонечко, та по-зимньому ісходило?» (Павло Тичина, I, 1957, 49); Тільки він отак помислив, справи всі свої обчислив, як побачив тую ж мить — Біля нього цар стоїть (Леонід Первомайський, Райдуга.., 1960, 154).

2. про що, за що, об чім, о чім, також з інфін. Мріяти про щось, думкою пориватися, прагнути до здійснення чого-небудь. Як тілько що восток [схід] зардівся, Світилка Фебова ввійшла, То Турн тогді [тоді] уже наївся, Оп'ять о битві помишляв (Іван Котляревський, I, 1952, 230); Вона помишляла покинути нудну амбулаторію (Володимир Гжицький, Вел. надії, 1963, 251); Ні про який розбій не помишляю. Живу — двері навстіж для всіх добрих людей (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 358);
//  У думках зосереджуватися на чому-небудь. На що не гляну, про що не помислю — усе зведу на одно… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 110); А Варка у дворі щовечора — .. чи добре, чи недобре се було — вона того не питалася, вона й разу об тім не подумала, не помислила (Марко Вовчок, I, 1955, 171).

3. із спол. що. Мати певну думку, вважати. Не помисли, моя ти порадо, Що до тебе я став не таким (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 52); Коли тебе нараз вагання тінь огорне, Коли помислиш ти, що в безвихідь зайшов, — Над книгами його [М. Горького] ти нахилися знов, Життя його згадай, як юність, неповторне (Максим Рильський, II, 1960, 301).

4. тільки док., розм. Глибоко подумати над чим-небудь. — Помисли лишень, Галю, коли ми усі підемо у наймити, так усі чоботи собі покупимо, а тобі вже найкращі (Марко Вовчок, I, 1955, 293); Краще помислити, як скласти йому звіт про розгром банди, скільки.. відвести місця Нечуйвітрові, а скільки й собі... (Михайло Стельмах, II, 1962, 248).

5. тільки док., за кого — що, про кого — що, розм. Потурбуватися про кого-, що-небудь. Наймит усім вслугує,.. купцям годить, чужим людям прислугув, то й ті не приймають за добре, і разу не подякують, може, ніколи за душу живу його не помислять (Марко Вовчок, I, 1955, 309).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 122.

Коментарі (0)