ПОНАЧЕ́РКУВАТИ, ую, уєш, док., перех., розм. Начеркати багато чого-небудь. Вони [пуристи] раді-радісінькі, коли можуть на кожній стороні [листа] поначеркувати синім олівцем по кільканадцять блудів язикових (Іван Франко, XVI, 1955, 173).
ПОНАЧЕ́РКУВАТИ, ую, уєш, док., перех., розм. Начеркати багато чого-небудь. Вони [пуристи] раді-радісінькі, коли можуть на кожній стороні [листа] поначеркувати синім олівцем по кільканадцять блудів язикових (Іван Франко, XVI, 1955, 173).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 155.