ПОНАЧІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш і ПОНАЧІПЛЯ́ТИ, яю, яєш, док., перех.
1. Причепити до чого-небудь багато чогось, у багатьох місцях. Сашко.. вів її [машину] поволі, за всіма правилами, дивно оглядаючи круглі знаки, що їх поначіплювала міліція на стовпах (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 232).
2. Навішати на що-небудь багато чогось. Поначіпляє
[чоловічок] ото тих чіпців на палицю з дзвінком,
прикріпленим до її горішнього кінця посеред різнобарвних
скиндячок, і йде собі тротуаром довкола ринку (Іван Франко,
III, 1950, 55);
// Настромити на що-небудь багато
чогось. Ми порозмотували вудки, поначіпляли наживку
на гачки (Леонід Смілянський, Сашко, 1954, 73).
3. розм. Надягти на себе що-небудь (про багатьох); надягти багато чогось. — Ви людина освічена. Це зараз запримітиш навіть під отим латаним дрантям, що ви поначіплювали на себе (Нечуй-Левицький, V, 1956, 296); Як великою вже стала, Я сім плахт поначіпляла, Довгі кісоньки взяла У віночок заплела (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 215).