ПО́НАД, рідко ПОНАДІ́, ПОНАДО́, прийм., з оруд. і знах. в. Сполучення з понад виражають:
Просторові відношення
1. Уживається при позначенні предмета, особи,
місця: а) вище від яких міститься, рухається хто-,
що-небудь, відбувається або поширюється щось (з оруд.,
рідше із знах. в.). Не козак і не Галя схаменулися, що
вже близько світання, а наддніпровська чайка почула й
пронеслася з кигиком понад Дніпром (Марко Вовчок, I, 1955,
317); Лебединий ключ понадо мною, Як парусами,
крилами дзвенить (Максим Рильський, I, 1960, 275); Розкішні
здорові тополі, густі, аж чорні, високо шуміли понад
дахами (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 123); Туман стелеться понад
ставом (Андрій Головко, I, 1957, 458); Понад нами Той спів
лився! (Максим Рильський, I, 1960, 162); Понад люд темний,
сумовитий, голий, Ви [журавлі] пливете (Іван Франко, X,
1954, 21); б) вище за які спрямована дія (із знах.,
рідко з оруд. в.). Коли мені не дано крил міцних, щоб я
могла орлицею підбитись геть високо понад найвищі
гори, то прагну я собі потоків сліз (Леся Українка, I, 1951,
196); Старі сиві птахи, злякані згуком походу, важки
злітали понад галяву (Павло Загребельний, Диво, 1968, 147);
Приторкнувся [вартовий] двома пальцями до його руки
понад ліктем (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 191); Портьє не
переставав дивитися на нього понад окуляри (Антін Крушельницький, Буденний
хліб.., 1960, 91);
// з оруд. в. Уживається при позначенні
предмета або місця: а) безпосередньо на якому
знаходиться або рухається хто-, що-небудь, відбувається
щось. Зеленкуваті очі скакали в нього, як жаби понад
болотом (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 84); б) по поверхні якого
спрямована дія. Незрозуміло, як його могло поранити:
болванка, просвистівши над головою, пролетіла далі,
щоразу дзизкаючись об брук і знов підскакуючи, як
камінь, кинутий понад водою (Олесь Гончар, III, 1959, 264).
2. з оруд., рідше із знах. в. Уживається при
позначенні предмета або місця, уздовж, біля якого
рухаються хто-, що-небудь, відбувається або
розташоване щось. І верби, і тополі, І вітряки на полі,
1 долом геть собі село Понад водою простяглось (Тарас Шевченко,
II, 1963, 25); Ближче по шляху валка з хлібом. Їдуть
тихо. Погоничі йдуть понад возами (Андрій Головко, I, 1957,
340); Шукали його по всіх підрозділах, по лісах, понад
Дінцем — не знайшли (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 341); Понад
річку верби головаті Довгі віти в воду похиляють (Іван Франко,
XI, 1952, 112); Як звернути з тракту понад потік, то
попадеш у вузеньку красиву долину — от се тобі й буде
село Бистрець (Гнат Хоткевич, II, 1966, 350);
// із знах. в.
Уживається при позначенні предмета або місця, до якого
спрямована дія. Понад воду всіх людей З ярмарку
скликає [циганчук]. Кого здибає — кричить: «Сину, тату,
діду! Ходіть живо понад став: Я по воді піду» (Степан Руданський,
Тв., 1959, 231).
Часові відношення
3. із знах. в. Уживається при вказуванні на відрізок часу, довше якого триває або відбувається що-небудь. Понад два тижні завод страйкував (Юрій Смолич, V, 1959, 609); Понад годину лунали постріли (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 218).
4. із знах. в. Уживається при позначенні пори доби, до якої наближається час. Було вже понад вечір.
Відношення кількості і міри
5. із знах. в. Уживається при вказуванні на перевищення якої-небудь кількості. Понад тисячу колгоспників усіх братніх республік приїхало вшанувати Героя Праці (Олександр Довженко, I, 1958, 494); В морському повітрі на віддалі понад сто кілометрів від берега немає жодної бактерії (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1940, 163).
6. із знах. в. Уживається при вказуванні на перевищення якої-небудь норми, міри і т. ін. Тут [в бригаді] кожен місце зна своє, і кожен досвід має, і понад норму ще дає за прикладом Мамая (Петро Дорошко, Три богатирі, 1959, 23); За останній місяць колектив заводу випустив тисячі велосипедів понад план (Радянська Україна, 5.XI 1952, 1).
Означальні відношення
7. із знах. в. Уживається при означенні певної
категорії осіб, вище за які оцінюється, ставиться
хто-небудь. [Андромаха:] Гектора ніхто не подолає,
бо він герой понад усіх героїв (Леся Українка, II, 1951, 262);
// із знах. в., із запереч. Уживається при означенні
особи або предмета, яким надається найвища оцінка
або перевага в порівнянні з іншими. Були [баба] молоді,
то не було понад них дівчини у селі (Гнат Хоткевич, II, 1966,
405).
8. з оруд. в. Уживається при вказуванні на відсутність зв'язку з чим-небудь. — Стійте, добродії, — відповідаю.. — Література, стояча [яка стоїть] понад партіями, — се тільки ваш сон, се ваша фантазія, але на ділі такої літератури не було ніколи (Іван Франко, XVI, 1955, 12).