в означеннях
Тлумачення, значення слова «понадитися»:

ПОНАДИТИСЯ, джуся, дишся, док.

1. на кого. Захопитися ким-небудь, закохатися в когось. Понадивсь на неї найпервіший парубок на все село (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 422);
//  Спокуситися на що-небудь. [Хуса:] Я взяв її не за саме багатство, не за самий і рід. [Мелхола:] Та знаю, знаю, — понадився на ту саронську вроду (Леся Українка, III, 1952, 149).

2. на кого—що, розм. Наміритися заволодіти ким-, чим-небудь; зазіхнути на щось. — Як збрешеш, то хоча надсядься, На ласку послі не понадься (Іван Котляревський, I, 1952, 67).

3. розм. Призвичаїтися постійно робити що-небудь, ходити кудись, до когось. Понадився собака за возом ходити — то й за саньми не втерпить (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 278); У Йванів огород понадилась корова Петрова (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 133).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 144.

Коментарі (0)