ПОНАХО́ВУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Наховати багато чого-небудь, у багатьох місцях. Під однією діжкою два куски сала знайшла, під другою — пшона вузлик, — мабуть, невісточка понаховувала, щоб до матері однести (Словник Грінченка).
ПОНАХО́ВУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Наховати багато чого-небудь, у багатьох місцях. Під однією діжкою два куски сала знайшла, під другою — пшона вузлик, — мабуть, невісточка понаховувала, щоб до матері однести (Словник Грінченка).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 155.