в означеннях
Тлумачення, значення слова «понакладати»:

ПОНАКЛАДАТИ, аю, аєш і рідко ПОНАКЛАСТИ, аду, адеш, док., перех. Покласти багато чого-небудь різного в одне місце. Маланка з діточками йшла пішки, лише на віз понакладала, що захопила з хати (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 199); — Дивись, і бархатна курточка, і светр, і сукняна матроска, і пальто! — Ой, це все бабуся понакладала! — скрививши губи, мовив Тіма (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 42);
//  Покласти багато чого-небудь у багатьох місцях. Мужик, звичайно, впугається в одежу, як на ярмарок, та ще й понакладає сього й того і за пазуху, і в кишені, і в відлогу (Нечуй-Левицький, I, 1956, 59); На лаврах та кипарисах лежать білі платочки снігу, так і здається, що се хтось понакладав на них вати, граючи «в зиму» (Леся Українка, V, 1956, 214);
//  Наповнити чим-небудь багато чогось. Робота в руках не горіла, як спершу. Отже сяк-так понакладали [товариші] вози (Панас Мирний, I, 1949, 280).
Головою понакладати — те саме, що Головою накласти (про багатьох) (див. голова). — А бодай ви головою понакладали, .. анахтеми, погибелі на вас немає! — почала клясти мати [парубків], звертаючись до вікна (Степан Васильченко, I, 1959, 199).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 147.

Коментарі (0)