ПОНАКО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, док., перех.
1. Розколюючи, наготувати багато трісок, дров і т. ін.
2. Працюючи з чимсь гострим, поколоти собі руки,
пальці. Без наперстка шила, та як пальці
понаколювала (Словник Грінченка);
// Гострим інструментом і фарбою
нанести на поверхню шкіри узор, узори, напис, написи і
т. ін. (про багатьох); нанести багато узорів, написів
і т. ін. Адаменківці понаколювали собі груди, і в
кожного на грудях зоря, і це був їхній партійний квиток
власного взірця (Юрій Яновський, II, 1958, 247); [Романюк:]
На руках, на грудях в молодості
понаколювали [моряки] собі баришень, тепер постаріли, а
баришень змити не можна (Олександр Корнійчук, II, 1955, 204).
3. Настромити багато чого-небудь на щось гостре. Понаколювати чеки.