ПОНАКУ́ТУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Накутати що-небудь (про багатьох); накутати багато чогось. Ото під стіною запишалися дві молодиці.. Огрядні, тілисті, одежі на себе понакутували, наче на полюс зібралися (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 451).
ПОНАКУ́ТУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Накутати що-небудь (про багатьох); накутати багато чогось. Ото під стіною запишалися дві молодиці.. Огрядні, тілисті, одежі на себе понакутували, наче на полюс зібралися (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 451).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 148.