в означеннях
Тлумачення, значення слова «понакидати»:

ПОНАКИДАТИ 1, аю, аєш, док., перех. Накидати багато чого-небудь, у багатьох місцях. Він понакидав у хаті дощок, понастругував трісок, що Антонові не було куди й ступити (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 14);  * Образно. — Давно вже хоче [пан] всіх лісовиків витурити з Синяви. Цей понакидає лиха в мужицькі двори (Михайло Стельмах, I, 1962, 72);  * У порівняннях. На шибках.. лежали нерухомі тіні од волохатих гілочок і сучечків, ніби хто понакидав туди срібного лому (Степан Васильченко, I, 1959, 239).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 147.

Коментарі (0)

ПОНАКИДАТИ 2, аю, аєш, док., перех. Накинувши, зачепити кожного або кожне я багатьох;
//  Начепивши, закріпити багато чого-небудь. Він понакидав усі клямки, позасував усі засови і ще підпер надвірні двері лопатою (Микола Трублаїні, I, 1955, 89);
//  Похапцем, недбало одягти зверху що-небудь (про багатьох). Деякі поспирались на тин і лузали насіння, деякі стояли купами, понакидавши свити на плечі (Нечуй-Левицький, I, 1956, 471).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 147.

Коментарі (0)