ПОНАЛА́МУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Наламати багато чого-небудь. Поналамують [діти] зеленої, широколистої вербини і обтичуть нею коня (Іван Франко, VIII, 1952, 341).
ПОНАЛА́МУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Наламати багато чого-небудь. Поналамують [діти] зеленої, широколистої вербини і обтичуть нею коня (Іван Франко, VIII, 1952, 341).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 148.