ПОНАЛИПА́ТИ, ає, док. Прилипнути у великій кількості, в багатьох місцях. Ледво-не-ледво [ледве-не-ледве] наклонив його Тоньо, щоб хоч при березі обмився з піску, що поналипав на ньому (Іван Франко, III, 1950, 14).
ПОНАЛИПА́ТИ, ає, док. Прилипнути у великій кількості, в багатьох місцях. Ледво-не-ледво [ледве-не-ледве] наклонив його Тоньо, щоб хоч при березі обмився з піску, що поналипав на ньому (Іван Франко, III, 1950, 14).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 149.