ПОНАЛИВАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Налити
багато чого-небудь у багатьох місцях; наливши, утворити
багато чогось у багатьох місцях. Аж чудно, далебі,
мені! Ну, що їм від того прибуде, Як дощ поналива
води? (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 35); Поналивав зеленаві калюжі
дощ, золотом бризкають вони в лісовій глушині
(Юрій Яновський, Мир, 1956, 143);
// Наповнити багато чого-небудь
рідиною. Сухобрус поналивав чарки, і всі випили
й сіпали ще веселіші (Нечуй-Левицький, I, 1956, 359);
// безос.
Виїжджали з Криничок по добрій санній дорозі, а
повернулись уже по весняному бездоріжжю: вода
підступала з-під снігу, поналивало балки (Олесь Гончар, Таврія..,
1957, 481).
2. безос. Набратися соком (про бруньки, плоди, зерно і т. ін.). На гілках уже скрізь поналивало бруньки (Іван Франко, XIII, 1954, 306).
3. перен., розм. Упоїти багатьох. Набігли волосні в хату, де саме гульня йшла. Чіпка зараз до їх. Поналивав так, що ледве додому рачки долізли (Панас Мирний, II, 1954, 292).