ПОНАПИХА́ТИ, аю, аєш, док., перех. Напхати чого-небудь
кудись (про багатьох); напхати багато чогось
куди-небудь. Буржуїв обступили тісніше, стали
обмацувати: — А під шубами тут у вас що? Натуральні
пуза чи, може, теж контрабанди понапихали? (Олесь Гончар,
II, 1959, 74); [Анна:] Січки я нарізала у заступника
на машині, ну, та й сіна поза драбину понапихала (Іван Франко,
IX, 1952, 99);
// Запхати багато чого-небудь у багатьох
місцях. Дід скаржився Дорошеві: — Не дитина, а
зарізяка росте: повні стріхи понапихав оружія [зброї]
(Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 324).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 151.