Словник української мови

ПОНАПИХА́ТИ, аю, аєш, док., перех. Напхати чого-небудь кудись (про багатьох); напхати багато чогось куди-небудь. Буржуїв обступили тісніше, стали обмацувати: — А під шубами тут у вас що? Натуральні пуза чи, може, теж контрабанди понапихали? (Олесь Гончар, II, 1959, 74); [Анна:] Січки я нарізала у заступника на машині, ну, та й сіна поза драбину понапихала (Іван Франко, IX, 1952, 99);
//  Запхати багато чого-небудь у багатьох місцях. Дід скаржився Дорошеві: — Не дитина, а зарізяка росте: повні стріхи понапихав оружія [зброї] (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 324).