ПОНАСУВАТИ 1, аю, аєш і ПОНАСОВУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Насунути що-небудь на щось (про багатьох). Перед старими низенькими дверима, позакривавшись комірами й понасувавши на очі шапки, стояли вони мовчки і чекали (Степан Васильченко, I, 1959, 91).
ПОНАСУВАТИ 2, ають, док. Рухаючись, наблизитися (про багато чого-небудь). Берегами понасували хмари темного зеленая, а між ними місцями випирались незграбні скелі та купи сірого каміння (Степан Васильченко, I, 1959, 140).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 154.