в означеннях
Тлумачення, значення слова «понатягати»:

ПОНАТЯГАТИ 1, аю, аєш і ПОНАТЯГУВАТИ, ую, уєш, док., перех.

1. Натягнути що-небудь (про багатьох). От вони повиходили, понатягали луки — та й нумо стріляти (Українські народні казки, 1951, 170);
//  у сполуч. із сл. шия. Витягати в якому-небудь напрямку, випрямляти (про багатьох). — Дивися!.. — прошептав [Павлик] до неї. — Під вікном мама... І обоє понатягали шиї... і гляділи... (Ольга Кобилянська, III, 1956, 522);
//  Натягнувши, закріпити багато чого-небудь. Понатягати дроти на стовпах.

2. розм. Одягнути з деяким зусиллям, натягнути на себе що-небудь (про багатьох); одягнути багато чогось. Усі повилазили з-за столу, понатягали шапки, вийшли в хати, запаливши люльки (Панас Мирний, I, 1949, 288); Онуки понатягували на руки здоровенні й чорні, як горшки, рукавиці, і духопелять один одного у пику! (Євген Кравченко, Бувальщина, 1961, 165).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 155.

Коментарі (0)

ПОНАТЯГАТИ 2, аю, аєш і ПОНАТЯГУВАТИ, ую, уєш, док., перех., розм. Назносити багато чого-небудь. Коли Щорс зайшов до цього приміщення, там ще висіли портрети царів, яких понатягали сюди гетьманці (Семен Скляренко, Легендарний начдив, 1957, 60); Подумав [Миронець], оглядаючи всю кімнату, що добре зробив, звелівши повиносити з неї всілякі там міщанські витребеньки — салфеточки, слоників та інше непотріб'я [непотріб], яке його Харитя за четверть віку понатягувала сюди (Дмитро Бедзик, Серце.., 1961, 66).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 155.

Коментарі (0)