ПОНАВІ́ШУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Навішати багато чого-небудь. Люди аж мружаться, засліплені, наче юпітерами, гронами електроламп, що їх ще вдень рясно понавішували на деревах Кузьма та Віталій (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 135).
ПОНАВІ́ШУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Навішати багато чого-небудь. Люди аж мружаться, засліплені, наче юпітерами, гронами електроламп, що їх ще вдень рясно понавішували на деревах Кузьма та Віталій (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 135).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 142.