ПОНАВІ́ШУВАТИСЯ, ується, док. Нависнути (про багато чого-небудь). Над тими глинястими стінами понавішувались, неначе зелені килими, густі маси берези та дуба (Нечуй-Левицький, II, 1956, 382).
ПОНАВІ́ШУВАТИСЯ, ується, док. Нависнути (про багато чого-небудь). Над тими глинястими стінами понавішувались, неначе зелені килими, густі маси берези та дуба (Нечуй-Левицький, II, 1956, 382).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 142.