в означеннях
Тлумачення, значення слова «понести»:

ПОНЕСТИ, су, сеш, док.

1. перех. Піти, несучи кого-, що-небудь. Вони приїхали останні. Казанцев взяв Олесю на руки й поніс в свою квартиру (Нечуй-Левицький, III, 1956, 145); — Нянька панича понесла гуляти (Панас Мирний, IV, 1955, 234);  * Образно. Зодягла на нього жінка новеньке мережане ярмо. Павло мовчки сунув туди шию, як бичок-третячок, і поніс його крутим життєвим шляхом (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 366);
//  Несучи, доставити кого-, що-небудь кудись або комусь; віднести. Обідати наварю і батькові у поле понесу (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 27); І що б було зразу понести попові звірину [зайця]? Так підбив же нечистий докосити жито (Михайло Стельмах, II, 1962, 298);  * Образно. Слухала [мати] з радістю пострілів клекіт, В бій понесла б і життя своє (Павличко, Бистрина, 1959, 81);
//  у сполуч. із сл. на собі. Здужати нести. Брали [зерно], правда, не важивши. Хто скільки здужав на собі понести (Андрій Головко, II, 1957, 496); — А ви, дядьку, теж сильні? Цікаво, скільки ви на собі грузу понесете? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 248);
//  у сполуч. із сл. постать, голова, тіло і т. ін., поет. Піти. Шукаючи очима, де б сісти, він тихо поніс свою.. постать до садової лавки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 314); Сергій звівся на ноги і легко поніс по ріллі своє м'язисте і легке тіло (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 82);
//  Забрати куди-небудь. — Не лякайте, старосто. Не ті тепер часи... Носив вовк, понесуть вовка, — скосивши хижо очі на Дарія, пробасив Терешко Контуш (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 89);  * Образно. І в'янеш ти, а дні летять, Несуть все добре за собою, Уже й надію понесли, А ти осталась на землі — Одна-однісінька (Тарас Шевченко, II, 1963, 259);
//  Тримаючи щось у руці, спрямувати куди-небудь. І чарки не поніс за ухо! (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 166); У молоко мама густо накришувала хліба. І ось одного разу, коли батько відвернувся, я поніс до рота ложку самого молока (Василь Минко, Моя Минківка, 1962, 17);  * Образно. Де вже нам, мужикам, з міськими робітниками рівнятися. Одним словом — гречкосії! Але ти не думай, Артеме. І ми теж дещо міркуємо. Ложку за вухо не понесемо. А таки до рота (Андрій Головко, II, 1957, 449);
//  Піти, маючи на собі, з собою що-небудь. — Як же ти понесеш свої синяки на музики? — сказав Мина (Нечуй-Левицький, II, 1956, 121); Перебрели [бійці] через рокітливий потік. Понесли на дулах гвинтівок.. місячні бліки [полиски] (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 383); Десь на сусідню вулицю дівчата понесли свою тиху пісню про кохання (Михайло Стельмах, I, 1962, 429);
//  у сполуч. із сл. прізвище. Успадкувати. Я знав, що Романко помер в минулому році. У його дочки вже великі діти, але прізвище його понесе цей Юрко (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 49);
//  перен. Зберегти, затаїти в собі якісь почуття, враження, думки. Мій табір потягнувся в Крим, а я пішов шляхом своїм, свою поніс надію (Петро Дорошко, Три богатирі, 1959, 39); Безкрає перекопське побоїще під небом осіннім, з безліччю полеглих у вічнім пориві: в закам'янілому штурмі, — на все життя понесе Яресько цю сувору картину в своїм серці (Олесь Гончар, II, 1959, 444); Стадник не зомлів і після останнього кия. Підгоївши виразки сорому і помолившись за спасіння душі в.. церкві Запорізької Січі, він одразу ж з її порога поніс люту злобу свою до шляхетського можновладства (Михайло Стельмах, I, 1962, 14).

2. перех. Швидко повезти, помчати кого-, що-небудь. Пізнавши шкапа шлях додому, Смикнула раз, другий — і хлопця понесла (Євген Гребінка, I, 1957, 59); Гордій причинив дверці, двигнув злегенька віжками, і пара розкішних вороних коней понесла по снігу, як ту пір'їну, блискучу карету до клубу (Любов Яновська, I, 1959, 127); Космічні кораблі силою атома понесуть людину Землі на Місяць, Марс, Венеру (Наука і життя, 8, 1962, 3).

3. неперех. Почати швидко бігти, перев. це підкоряючись тому, хто править (про коней). Упав [Потап] з розгону на сани і вдарив коняку. Кобила махнула задом і понесла (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 279); «Тікай! Тікай!-» із тарантаса Кричить візник, та кінь поніс, І на хмурне лице Тараса Хлюпнули бризки з-під коліс (Микола Бажан, Роки, 1957, 242); На шляху в Гурзуф коні одного із фаетонів, побачивши машину, понесли, фаетон розбився, пасажири дістали травми (Вечірній Київ, 13.X 1967, 4);
//  Почати швидко рухатися в якомусь напрямку (про автомашину). Машина заревла, буксуючи в стерні, виправувалася на шляшок і понесла на Чепеліївку (Іван Ле, Історія радості, 1947, 198);
//  Потекти нестримно (про річку, потік). Стаяли живо сніги, розірвала морозні окови Річка і вниз понесла, повінню грає в руслі (Іван Франко, XIII, 1954, 306).
Як (мов і т. ін.) буря понесла кого — хто-небудь дуже швидко, нестримно побіг. Води напившися з ясного джерела, Вертаються вони під поклики пастуші, І хитро щуляться у перволітків уші... Хвилина — і табун мов буря понесла (Максим Рильський, I, 1960, 257); Як (мов і т. ін.) на крилах понесло кого — хто-небудь дуже швидко пішов, побіг кудись. [Коваль:] Іди, Семене, бо дружки в хату не пустять. [Хима Стратонівна:] Як на крилах понесло. Сказано, любов (Микола Зарудний, Антеї, 1962, 452).

4. перех. Почати переміщати кого-, що-небудь силою свого руху (про течію води, вітер). За нею брати по сліду, та Дніпрова хвиля вже далеко понесла сестру й розбила на гостре каміння (Марко Вовчок, I, 1955, 326); Вітер підхопив на межнику перекотиполе.. Викотив на шлях, закрутив і поніс, поніс... (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 11);  * Образно. Вітер тихий з України Понесе з росою — Мої думи аж до тебе... (Тарас Шевченко, I, 1951, 329);
//  Почати поширювати звуки, запахи і т. ін. (про вітер). Вітер поніс звуки голосу над воду (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 159);
//  безос., чим, розм. Подути, повіяти чим-небудь. Понесло холодом — ніжним та таким проймаючим, що, здається, й старі дуби та липи почули його і стрепенули своїми коронами (Іван Франко, VII, 1951, 143); Якось зразу понесло дубовою бочкою, неприємно запахло огірками (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 349);
//  Спрямувати течію, плин чого-небудь. Два величних канали понесуть води Дніпра в засушливі степи північного Криму і півдня України (Літературна газета, 26.IX 1950, 4);  * Образно. А іноді хіба не крутить нас життя на місці, не даючи ні виходу, ні навіть іншого бажання? І тільки потім, уже вимотавши всі сили, витріпавши молоду міць, рвоне воно і понесе тебе, безпомічного і безпорадного, куди само знає... (Гнат Хоткевич, I, 1966, 36);
//  Змушувати йти, їхати, захопивши силою свого руху (про людський потік). Його [Самійла] одразу захопив людський потік і поніс, закрутив у своєму гаморі, мов у водоворогпі (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 10);  * Образно. Ганні слід було б на цьому слові й спинитися.., але Ганну понесла люта досада далі (Любов Яновська, I, 1959, 411); Її безос. За хвилину Йона впустив поперед себе всіх своїх мінометників. Одразу їх підхопило, понесло (Олесь Гончар, III, 1959, 357);
//  безос. Піти або поїхати куди-небудь (з несхвальним ставленням). Люди встигали побачити зад кінський та економову спину. — Понесло десь у Піски (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 61); Хтось вийшов надвір.. «Куди ж його понесло? І хто це?» (Микола Трублаїні, I, 1955, 82);
//  безос. Змінити місце роботи, місце проживання і т. ін. (з несхвальним ставленням). [Сава:] Стара моя покинула мене. Понесло її аж у МТС за тридцять верств [верстов] (Захар Мороз, П'єси, 1959, 180);
//  перен. Цілком оволодіти чиїми-небудь інтересами, увагою; захопити. Подорож, як буря, захопила молодого робітника й співака, понесла, вихрила й п'янила (Іван Ле, Право.., 1957, 57);
//  у сполуч. із сл. мрія, думки і т. ін., перен. Почати думати про щось певне, уявляти щось бачене раніш. Понесли його думки на поле, між зелені жита, де він перше зустрівся з Галею… (Панас Мирний, I, 1949, 272); Савка заплющив очі, і пісня понесла його кудись у затуманені яри та долини (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 3).
Бог (чорт, біс, нечистий і т. ін.) поніс; Нечиста сила (лиха година і т. ін.) понесла кого — хто-небудь пішов або поїхав кудись (несхвально). І що б було сидіти в кухні, ні ж: понесла лиха година до панича! (Панас Мирний, III, 1954, 184); [Дружки (співають):] Ой дружечки, помалу йдіть, Нашого винограду не топчіть, Бо наш виноград скрізь поріс, Куди тебе, Хведоню, бог поніс? (Марко Кропивницький, II, 1958, 63); [Майєрс:] Як все незвичайно! [Берд:] Я не бачу тут нічого незвичайного, крім пороху і вибоїн. Чорт мене поніс у цю дірку (Олександр Довженко, I, 1958, 399); Куди ноги понесуть див. нога; Ноги понесли до кого—чого — піти в якомусь напрямку без усвідомлення наміру. Ноги самі понесли [Сеспеля] нерівним, ковзьким тротуаром до вокзалу (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 330); Щоб тебе (його і т. ін.) понесло, безос. — уживається як лайка. Щоб тебе понесло по нетрях та по болотах! (Номис, 1864, № 3670); За тими волами я посивів парубком, побила б їх морока. Тепер тішся на старість, щоб йому дихати не дало, щоб його понесло поверх дерева, на безголов'я! (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 18).

5. перех., перен. Почати поширювати серед людей (ідеї, знання, досвід і т. ін.). І слово правди понесли По всій невольничій землі Твої апостоли святії (Тарас Шевченко, II, 1963, 282); Митець [Т. Г. Шевченко] мріє про те, щоб понести мистецтво в маси за допомогою гравюр (Слово про Кобзаря, 1961, 135);
//  Передати, переказати що-небудь. Він пізнав мене і так промовив: «Повернися у свою країну, Понеси їй звістку благодатну» (Леся Українка, I, 1951, 101); Літератори понесли від гарнізону до гарнізону шефську естафету дружби і великого єднання (Літературна Україна, 1.I 1963, 3);  * Образно. Ви, журавлики, летіть Високо над світом, Ви привіт наш понесіть Іноземним дітям! (Іван Нехода, Ми живемо.., 1960, 40).

6. перех. Почати говорити таке, що викликає осуд. «Уб'ю, гадюку, уб'ю змію!.. Вона [дочка] з мене кров виссала, вона...» — та тут вже таке понесе, що не хочу тобі й розказувати (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 139); Хведір поніс таке, що Хівря, прослухавши, аж перехрестилася (Панас Мирний, III, 1954, 57);
//  на кого, перен. Викликати, спричинити що-небудь небажане для когось; накликати. Коли б ті діти не росли, Тебе, святого, не гнівили, Що у неволі народились І стид на тебе понесли (Тарас Шевченко, II, 1963, 57).
Баляндраси понести — почати весело розмовляти, розповідати про що-небудь несерйозне, неважливе, незначне. І молодиці-цокотухи Тут баляндраси понесли (Іван Котляревський, I, 1952, 74).

7. перех. і неперех., розм. Завагітніти. Будь проклята мати, І день, і година, коли понесла, Коли породила, на світ привела! (Тарас Шевченко, I, 1963, 91); Перші дні одруження жила [Оксана], як у сні. Нічого не знала, не помічала, засліплена щастям. Потім дитя понесла (Іван Цюпа. Вічний вогонь, 1960, 13).

8. перех., діал. Зазнати. Біль унаслідок вивихнення ноги, як і ушкодження на голові й тілі, які понесла хора [хвора], падаючи безпритомно, засудили звичайно енергійну й рухливу жінку на кількатижневе лежання (Ольга Кобилянська, III 1956, 189); Все горе те, все море сліз, Що й нині очі твої ллють, Всі муки ті, що ти поніс. Народе мій, забудь! (Іван Франко, XIII, 1954, 123).
Понести на своїх плечах — винести тягар чого-небудь; витерпіти. Багато горя бачила Гнила Липа на своєму віку, багато поту, крові і сліз українців понесла вона на своїх плечах (Колгоспник України, 12, 1954, 17).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 157.

Коментарі (0)