ПОНЕВОЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПОНЕВОЛИТИ, лю, лиш, док., перех.
1. Позбавляти волі,
незалежності, підкоряти своїй владі. Англія століттями
поневолювала Ірландію.. (Ленін, 24, 1972, 348); Не вперше
Почило [місто] під своїми стінами ворожі навали, що йшли
грабувати, поневолювати і спустошувати
російську землю (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 134); Вона
[боротьба] не припинялась і тоді, коли польська шляхта на
чолі з Пілсудським поневолила всі землі Західної України
(Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 32);
// Ставити кого-небудь
у залежність, створювати необхідність діяти певним
чином (про що-небудь). Мануфактурний поділ праці
приводить до того, що духовні потенції матеріального
процесу виробництва протистоять робітникам як чужа
власність і сила, що поневолює їх (Карл Маркс, Капітал, т. I,
кн. I, 1952, 363).
2. тільки док., заст. Змусити кого-небудь чинити щось проти своєї волі. Поневолила дочку заміж (Словник Грінченка).