в означеннях
Тлумачення, значення слова «поніміти»:

ПОНІМІТИ, іє, іємо, ієте, док.

1. Стати пімими (про багатьох). — Чи на вас сьогодні наслано, чи ви поніміли? — спитав Балабуха, розводячи руками (Нечуй-Левицький, III, 1956, 242); Хай же ті вороги поніміють (Володимир Самійленко, I, 1958, 61);  * Образно. [Жірондист:] Проречистії мури! Скільки душ їм заповідало думки та мрії в реченнях мудрих та в огнистих строфах, і вірний камінь речником зостався людей, що поніміли під залізом (Леся Українка, II, 1951, 178);  * У порівняннях. Усі зразу стихли, мов поніміли, слухаючи пісню (Панас Мирний, III, 1954, 196);
//  Під впливом сильного враження, почуття, гострого відчуття тимчасово втратити здатність говорити (про багатьох). Раптом земля затряслась, будинки хитнулись і ось-ось, здавалось, заваляться.. Люди поніміли (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 354); Зблідли, поніміли Сіпаки наче помертвіли; Таким ми напором страшним На них наскочили (Іван Франко, X, 1954, 322).

2. перен. Замовкнути (про багатьох). Коли пили — гомоніли, а як настав час платити — то всі поніміли (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 210);
//  Перестати судити (про багатьох). Ой нехай судять, як розуміють, Прийде тая годинонька, — вони поніміють (Павло Чубинський, V, 1874, 148); Нехай судять, нехай наговоряться до часу — до пори! Схочу, прийде така година, що всі вони поніміють (Нечуй-Левицький, I, 1956, 87).
 Як (мов і т. ін.) поніміли — замовкли (про багатьох). Усі [кріпаки] мов поніміли (Панас Мирний, IV, 1955, 200); Довкола нас гамір, музика, розмови, сміхи, а ми наче поніміли (Ольга Кобилянська, I, 1956, 152).

3. у сполуч. із сл. все, перен. Перестати рухатися, видавати звуки. Все потемніло й поніміло навкруги (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 247); Заметушилися [люди], покидали серед двору корогви, і швидко на подвір'ї — ні духу. Впала залізна тиша... Все поніміло, покам'яніло... (Степан Васильченко, Талант, 1955, 44).

4. перен. Втратити чутливість, заніміти (про частини тіла). А у мене, повірите, з перелякц і ноги поніміли (Яків Баш, На землі.., 1957, 71).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 163.

Коментарі (0)