в означеннях
Тлумачення, значення слова «понівечити»:

ПОНІВЕЧИТИ, чу. чиїй, док., перех.

1. Б'ючи, ламаючи, зіпсувати, зруйнувати що-небудь. Менший знов просить: — Братику мій, дай мені хоч з коробки молотить. — Не дам, — каже старший, — який з тебе молотник? Ти мені тільки понівечиш пшеницю! (Олекса Стороженко, I, 1957, 31); Очі шукали деревця, хоч сухого кущика, але нічого подібного тут не було. Наче хто навмисне оголив, понівечив і спотворив цю землю! (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 41); [Микола:] Невчасно зник наш садівник Ілько. Хороший сад він виростив у папа, 1 треба ж — уночі якась свиня Понівечила кращий молодняк (Любов Забашта, Пісня.., 1961, 138);
//  Зіпсувати форму, пошкодити поверхню чого-небудь (про дію, вплив чогось). На ніч мороз як потисне страшенний: Понівечив, лютий, ряст та фіалки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 430);
//  безос. — Татко твій живий і здоровий, він не такі грози бачив, — весело розповідав шофер, — а дорогу місцями було-таки понівечило... (Олесь Гончар, Дорога.., 1953, 67).

2. Побивши, залишити сліди від ударів; покалічити. — Оце побили мене чоловік із пасинком... так побили, так понівечили, що й господи! (Нечуй-Левицький, II, 1956, 9); Мабуть, тебе, сину, там так понівечили, що й кістки цілої не оставили?.. (Панас Мирний, II, 1954, 214); З підлоги підвівся закривавлений Роман.. — Романочку, бідний мій... Як понівечили вони тебе, — придивляється дівчина до страдних очей, до набухлих жил на скронях, падає в його обійми (Михайло Стельмах, I, 1962, 469);
//  Змучити, виснажити; зіпсувати здоров'я. Десятилітня каторга посріблила голову [Т. Шевченка], згорбила і понівечила тіло (Слово про Кобзаря, 1961, 121).

3. Змінити на гірше, спотворити що-небудь. Пахучая фіалка розцвіла І звеселила свій куточок. Де взявсь Бур ян, насіявся кругом І квітку бідную понівечив він дуже (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 140); Чужинське життя понівечило вроду [Марії], поклало на рамена тягар злиднів і невдач (Натан Рибак, Час, 1960, 84);
//  Порушити нормальний хід, стан, розвиток чого-небудь;
//  Зіпсувати кому-небудь життя, погляди, переконання. Ти мене, безталанну, понівечив дуже (Словник Грінченка);
//  безос. Сиру картоплю, каже, гриз на лагерній службі, не вистачало вітамінів... Але ще більше не вистачало, видно, йому якихось інших вітамінів, тих, що для душі, — ось чого її так покрутило, понівечило (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 206).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 162.

Коментарі (0)